вчитель хімії НВО №24

Додаток 6

КОНСПЕКТ ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ

ХІМІЧНИЙ САЛОН

«ІСТОРІЯ КОСМЕТИКИ. КОСМЕТИКА І ВІЗАЖ У СУЧАСНОМУ ЖИТТІ ЛЮДИНИ»

Мета заходу: ознайомити з історією косметики, окреслити значення косметичних засобів у сучасному житті людини, усвідомити розуміння особливостей структури шкіри та її функціонування у різні періоди життя людини, організувати майстер-клас з догляду за молодою шкірою та візажу.

План заходу:

І. Організаційний етап

ІІ. Теоретична частина

1. Усний журнал з історії косметики та парфумів (доповіді учнів, додатки).

2. Еволюція косметики, склад деяких косметичних засобів, значення їх у житті дівчини, жінки (доповіді, презентації учнів, додатки).

3. Структура й функціонування шкіри (розповідь косметолога):

       а) структура – епідерміс, дерма, гіподерма;

       б) що таке зморшки?

       в) проблеми зі шкірою у підлітковому віці;

       г) фактори, що негативно впливають на стан шкіри (вільні    радикали);

       д) антиоксиданти як протиотрута від вільних радикалів.

4. Класифікація косметичних засобів. Їх якість (доповідь косметолога).

5. Декоративна косметика (розповідь візажиста).

            ІІІ. Практична частина

1. Майстер-клас з догляду за молодою шкірою.

2. Майстер-клас з візажу, який доречний у підлітковому віці.

IV. Підсумкова частина (завершальне слово вчителя, подяка гостям, маленькі подарунки-пробники учасникам)

Додатки

Історія косметики

Косметика зародилася дуже давно, коли ще людство не знало про хліб. Звичайно, у ті далекі часи людина не думала, як себе прикрасити. Навпаки, перед полюванням або боєм чоловіки розфарбовували себе, щоб мати страшний вигляд. Усе йшло в роботу: і попіл, і сажа, різноманітні глини і барвники рослин – що яскравіше й страшніше, то краще.

Первісні красуні розглядали своє зображення в гладі озер, а мистецтво макіяжу здобували за допомогою золи й яскравого соку рослин. Збереглося письмове джерело, яке розповідає про таємниці створення помад і пахощів, автор якого жив приблизно у V тис. до нашої ери. Гіппократ і Гален залишили нащадкам рецепти масок, рум’ян.

Під час розкопок учені знайшли єгипетські мумії, нігті яких були розфарбовані. В усипальницях єгипетських пірамід знайдено натуральні фарби і косметичні інструменти, різні плитки для приготування сумішей фарб і рум’ян, посуд для збереження мазей і масел.

Знайдено письмовий документ – папірус Еберса, у якому викладено косметичні правила й рецепти. Його написання датують V тис. до н. е.

Відомі конспекти з косметики імператриці Поппеї, жінки давньоримського імператора Нерона, яка всі рецепти і поради, що їх знала, зібрала у збірник для нащадків. У ті часи існували такі види косметики: свинцеві білила і крейда, щоб висвітлювати шкіру, тіні для повік і фарба для вій, губ, ячмінна мука і олії в ролі лікувальної маски для обличчя і пемза для очищення зубів.

Про косметику згадують у своїх творах великий Горацій, Гомер, а Овідій взагалі написав цілу книгу з косметичними рецептами.

Для надання шкірі обличчя пружності єгиптянки застосовували порошок алебастру разом з рум’янком, нагідками, м’ятою, шавлією. З давніх-давен використовувалися сполуки Стибію для надання блиску очам і як протизапальний і антиалергічний засіб для повік. У книгах епохи Відродження, які написали відомі лікарі того часу, є цілий збірник порад для догляду за шкірою, волоссям та організмом в цілому.

Судячи зі змісту папірусів жінки ще тисячі років назад підфарбовували повіки очей у блакитний колір порошком із подрібненої бірюзи (природний мінерал, що має склад CuAl₆(РО₄)₄(ОН)₈∙4Н₂О), а зелені тіні для повік створювали за допомогою мінералу малахіту (Cu₂(ОН)₂СО₃). Розріз очей видовжувався за допомогою стибій (ІІІ) сульфіду (Sb₂S₃). У сучасних рецептах сполуки Купруму можна зустріти дуже рідко, а Стибію – взагалі немає.

Достовірно відомо, що в Росії косметичні фарби застосовували наприкінці XV ст. і особливо широко – у XVI ст.

Є гіпотеза, що слово «косметика» походить від «космос». І перекладаємо ми його не тільки як «мистецтво прикрашати», а значно ширше – мистецтво впорядковувати свій організм, щоб досягти гармонії між здоров’ям і зовнішньою красою. Ще Цицерон казав, що «краса неможлива без здоров’я».

Парфуми

Багато століть тому араби вже знали різні способи отримання пахучих речовин із рослин і виділень тварин. Їх називають ефірними оліями. Це є складні системи пахучих органічних речовин різних типів. Так, одну з найароматніших ефірних олій – трояндову – араби почали виділяти з пелюсток троянд ще в Х ст.

Ціна трояндової олії дуже висока, адже, щоб екстрагувати 1 л олії треба переробити до 2 т пелюсток. Трояндова олія входить до складу не тільки сортів «Екстра» парфумерної продукції, але її використовують і як лікарський засіб.

З погляду хіміків, трояндова олія складається здебільшого зі спиртів: фенілетилового (70-75%), гераніолу (10-15%), цитронелолу (5-6%).

Сьогодні багато ефірних олій отримують синтетичним шляхом. Мета їх використання – задовольнити естетичні потреби людини.

Спеціалісти розрізняють три стадії запаху парфумів. Початковий (первинний) аромат відчувається під час відкривання флакону. Такий же запах зберігається протягом 3 – 5 хв. після нанесення парфумів на тканину. За цей час встигає випаруватися етанол, а разом з ним – найлеткіша частина пахучих компонентів. Основний аромат триває переважно 20 – 25 годин. За цей час випаровуються саме ті компоненти, котрими оперував автор композиції.

Кінцевий аромат триває від 10 до 15 год. За цей час виходять або окиснюються під дією факторів зовнішнього середовища інші компоненти парфумів. Отже, носієм і розчинником речовин можуть бути не тільки спирт і вода, але і жирові основи, а також адсорбенти, які здатні довго утримувати аромати.

Важливе місце за значенням і об’ємом випуску продукції парфумерної промисловості посідають одеколони. Їх головне призначення – гігієнічне, і від парфумів вони відрізняються лише меншою часткою ароматичних речовин і спирту.

1806 року в Парижі вийшла «Енциклопедія краси», де згадувався один із перших одеколонів – «Ean de Pigeon». Слово «одеколон» прийшло до нас теж із французької мови.

Сьогодні дуже популярні також дезодоранти. Вони бувають двох видів. Одні гальмують розклад продуктів метаболізму шляхом інактивації мікроорганізмів або попередженням очищення продуктів потовиділення. Дія другої групи дезодорантів ґрунтується на частковому приглушенні процесів потовиділення. Такі засоби називають антиперспірантами. Ці властивості мають солі алюмінію, цинку, цирконію, свинцю, хрому, заліза, а також формальдегід, етиловий спирт. На практиці із солей в ролі антиперспірантів найчастіше використовують сполуки алюмінію.

Пудра та губна помада

З погляду хімії, пудра – це адсорбент вологи. До її складу входять: тальк, який надає пудрі сипучості; каолін – глина, яка має здатність поглинати жирові виділення шкіри; крохмаль, що надає шкірі оксамитності; стеарат цинку, що робить шкіру гладенькою; оксиди цинку і титану ZnО і ТіО₂; органічні та неорганічні пігменти. Тальк міститься у складі пудри в кількості до 50 – 80%, а каолін – не більше як 25%. Цинк оксид має антисептичні властивості тому виконує роль дезінфекційної добавки.

Пудра виконує і захисну функцію. У нашій атмосфері є багато оксидів кислотного характеру. Разом з атмосферною вологою вони утворюють маленькі завислі частинки – краплини кислот. Від них і захищають шкіру обличчя і шиї оксиди основного характеру.

Пудра є двох видів: компактна і розсипна. Компактна на відміну від розсипної містить зв’язуючі добавки (вищі жирні кислоти, багатоатомні спирти та їх ефіри, мінеральні та рослинні жири). Вони дозволяють отримувати при пресуванні брикети певної форми, що володіють стійкістю і при тривалому зберіганні.

Із давніх-давен людство користується декоративною косметикою. Серед багаточисленних знахідок на стоянках первісних людей зустрічались і залишки губної помади, рецептура якої з тих пір змінилася. Основні компоненти губної помади – спеціальні парфумерні олії, віск, парафін, вазелін, які отримують з нафтопродуктів. Також туди додають вітаміни, пахучі речовини, барвники. Наприклад, в якості пігменту до губних помад застосовують малиново-червону сполуку нікелю. Всі складові частини змішуються і потім помаді надається потрібна форма.

Косметика викликає захворювання?

Сьогодні в світі, мабуть, не знайдеться жодної жінки, яка хоч би раз у житті не користувалася косметичними засобами. У бажанні виглядати по-справжньому «красивою», як правило, забуваються будь-які обмеження і попередження. А тим часом, наслідки можуть бути справді непоправними. Принаймні, так стверджують учені. У першу чергу, фахівці радять жінкам особливу увагу звернути на використання губної помади. Після тривалих досліджень, американські експерти дійшли висновку, що в 60% помад перевищений вміст свинцю. Причому, фахівці говорять, що найбільшу кількість металу містять помади відомих, достатньо дорогих брендів. Американська кампанія за безпеку косметики протестувала 33 зразки червоної помади різних виробників. Результати виявилися невтішними: 61% зразків містять свинець у концентрації від 0,03 до 0,65 частин на мільйон. Вміст металу негативно впливає на людське здоров’я. Навіть низькі дози свинцю викликають зниження розумової діяльності, уваги і здатності концентруватися, а ще ведуть до розвитку агресивності. І це далеко не повний перелік хвороб. Хронічна свинцева інтоксикація викликає синдроми враження крові, нервової системи, шлунково-кишкового тракту і печінки.

У центрі особливої небезпеки знаходяться вагітні жінки і діти. Зокрема, у вагітних через користування отруєною помадою може трапитися викидень. А найстрашніший результат – безпліддя. Між іншим, у зоні ризику опиняються не тільки представниці прекрасної статі, але й представники сильної половини людства. Доведено, що середньостатистичний чоловік за все своє життя з'їдає від 6 до 8 кілограмів губної помади. А середньостатистична жінка з’їдає цю норму за три – чотири роки.

Тільки в епоху прогресу й науки, як іменувалася колись друга половина XIX ст., хіміки та медики всерйоз узялися за аналіз косметичних засобів. Перш за все дослідженням піддалися засоби догляду за шкірою, і результати перевершили найгірші очікування. Виробники косметики запевняли, що сухі пудри з домішкою свинцю не можуть заподіювати таку ж шкоду, як рідкі свинцеві білила. Проте  лікарі   довели: шкіра  людини разом з потом виділяє кислоти, які вступають у реакцію з солями свинцю, що  містяться  в  сухій пудрі, тим самим допомагаючи шкідливому металу проникати  в організм. Утім, скільки-небудь істотних результатів атака на косметологів не дала. Як тільки та чи інша пудра або крем для лиця «викривалися» у вмісті свинцю, цей засіб тут же починали випускати під новою назвою. Особливо досягли успіху в такій комерції французи. Дійшло до того, що в Німеччині було категорично заборонено ввозити французьку косметику.

Знайомлячись зі складом косметичних та миючих засобів необхідно знати не тільки їх склад, а й біологічну дію тих речовин, що використовуються для виготовлення останніх.

Останнім часом дослідження вчених показують, що більшість компонентів засобів косметики та гігієни є шкідливими для організму і можуть викликати серйозні захворювання.

           З екранів телевізорів напівголі красуні нав’язують нам різні імпортні креми, лосьйони, шампуні, які лікують, відновлюють, зміцнюють, розгладжують. І всі ці блага найчастіше «в одному флаконі». А що ж залишається за кадром? Широким споживчим масам зовсім невідомо, що косметичні фірми охоче звертаються до нафтохімії, орієнтуючись на дешевизну цієї продукції. Так, завдяки агресивному рекламуванню нас привчили до думки, що якість шампунів прямо пропорційна  їх здатності пінитися. Однак ніде, окрім спеціальної літератури, не освітлений той факт, що для цієї мети використовується речовина лаурілсульфат натрію (SLS), спочатку розроблена як миючий засіб для промислових агрегатів, замаслених підлог гаражів, автомобілів тощо.

Це – недорогий миючий засіб, який одержують з кокосового масла, широко використовується в косметичних очищувачах, шампунях, гелях для ванн і душа, піноутворювачів для ванн тощо. Мабуть, це – найбільш небезпечний інгредієнт в препаратах для догляду за волоссям і шкірою. Багато фірм часто маскують свої продукти з SLS під натуральні, вказуючи «отримано з кокосових горіхів».

Наступний шкідливий компонент в косметиці – пропіленгліколь. Споживач абсолютно не інформований про реальний механізм дії так званих зволожуючих кремів, у складі яких використовують такі інгредієнти, як пропіленгліколь, мінеральне масло, гліцерин тощо. В хімічній промисловості пропіленгліколь застосовується для виготовлення антифризу в системах охолодження гальмівної рідини. При роботі з цими речовинами потрібно вдягати гумові комбінезони та довгі рукавички, а в інструкції з техніки безпеки сказано: «Уникати прямого попадання на шкіру, токсичний, може мати системний  вплив, викликати порушення роботи печінки і пошкодження нирок».

Propillene glycol (пропіленгліколь) – похідний нафтопродуктів, двоатомний спирт, солодка їдка рідина. У косметиці широко застосовується в кремах, зволожувачах, так як поглинає і зв’язує воду. Він дешевше, ніж гліцерин, але викликає більше алергічних реакцій і подразнення. Викликає утворення вугрів. Вважається, що він надає шкірі молодого вигляду. Його прихильники проводять дослідження з метою довести, що пропіленгліколь безпечний і ефективний інгредієнт. Проте, деякі вчені вважають, що він шкідливий для шкіри з наступних причин:

1. У промисловості він використовується як антифриз в системах водяного охолодження і як гальмівна рідина. На шкірі він дає відчуття гладкості і жиру, але це досягається шляхом витіснення важливих для здоров'я шкіри компонентів.

2. Зв'язуючи рідини, пропіленгліколь, в той же час, витісняє воду. Шкіра не може його використовувати, вона функціонує з водою, а не з антифризом.

3. Дані по дослідженню на безпеку пропіленгліколя показують, що його контакт зі шкірою може викликати порушення роботи печінки і пошкодження нирок. У косметиці типовий склад включає 10-20% пропіленгліколя (зверніть увагу, що в списку інгредієнтів пропіленгліколь стоїть зазвичай одним з перших, що говорить про його високі концентрації).

4. У січні 1991 року Американською Академією  Дерматології був опублікований клінічний огляд щодо зв’язку дерматиту з пропіленгліколем. Він довів, що пропіленгліколь викликає велике число реакцій і є одним з основних подразників шкіри навіть в низьких концентраціях. Позначено знаком «Небезпечно».

0leum vaselini (Масло вазелінове) – антистатик, пом’якшувач, зволожувач, розчинник. Цей інгредієнт одержують з нафти. Це – суміш рідких вуглеводнів, відокремлених від бензину. Застосовують у промисловості для змащення і як розчинник. При використанні в косметиці як зволожувача, технічне масло утворює водовідштовхуючу плівку і затримує вологу в шкірі. Вважається, що, затримуючи вологу в шкірі, можна зробити її м'якшою, гладшаю і мати гарний вигляд. Правда ж полягає в тому, що плівка з технічного масла затримує не тільки воду, але й токсини, вуглекислий газ, відходи і продукти життєдіяльності, які виводяться через шкіру. Крім того, вона перешкоджає проникненню кисню. Позначено знаком «Небезпечно».

І хоча подібні інгредієнти присутні в кремах у невеликих кількостях, регулярне їх використання може завдавати шкоди здоровій шкірі, а косметичний ефект зводиться до імітації зменшення зморшок за рахунок створення поверхневої плівки на шкірі, що перешкоджає нормальному водообміну.

Крім явних, широко відомих канцерогенів є приховані, які в поєднанні з нітратними консервантами, фарбувальними речовинами, пестицидами, ароматизаторами утворюють канцерогенні  речовини. Є інша група продуктів, які, руйнуючись в баночці, при контакті зі шкірою вивільняють формальдегід – алергічний, нейротоксічний і канцерогенний. Косметичні фірми, індивідуалізуючи свою продукцію всілякими добавками і ретельно розробленим дизайном упаковки, зовсім не декларують перелік інгредієнтів або зазначають лише активні, не згадуючи про те, що вони перебувають у складі нафтохімічних сполук.

Змальовується сумна картина альянсу великої політики, від якої залежать всі рішення в сфері здоров’я, та великого бізнесу – великих компаній фармацевтичної та харчової індустрії, які в гонитві за прибутком перешкоджають використанню та популяризації «органічних» продуктів.

Сьогодні Міжнародна асоціація з запобігання онкозахворювань жорстко стоїть на тому, щоб законодавчо зобов’язати виробників на всіх етикетках відзначати шкідливі інгредієнти і давати застереження за аналогією з тютюновими виробами «небезпечно для здоров’я». Але поки що на це погодилася лише Швеція.