вчитель хімії НВО №24

З досвіду роботи вчителя хімії О. Г. Марченко 

НВО ЗШ І – ІІІ ступенів № 24 –ЦДЮТ «Оберіг» 

Актуальність проблеми полягає у необхідності більшого розкриття соціального аспекту хімії. Питання забезпечення зв’язку теоретичних знань з хімії із життєвою практикою людини є особливо актуальним у сучасному світі. Задача освітян зробити процес навчання цікавим, інформативним і спрямованим на використання знань у повсякденному житті, умовою забезпечення розуміння сучасного світу і процесів, що відбуваються у ньому.

Основою навчання з будь-якого предмету є зв’язок із життям. Про результативність навчання можна стверджувати при отриманні вміння використовувати набуті знання, бажання поповнювати їх самостійно і адаптуватися до навколишнього середовища. Використання продуктів хімічного виробництва потребує певної хімічної культури. Більше того, предметна компетентність стає чинником виживання в реальних умовах екологічних ризиків, оскільки останні мають переважно хімічний характер. Знання, набуті в результаті навчання хімії, повинні стверджуватися як засіб самореалізації людини в житті, соціальної адаптації, конструктивної суспільної діяльності, як умова забезпечення гармонійного життя в суспільстві.

         Метою досвіду є спроба проведення системного аналізу основних критеріїв соціального спрямування хімічних знань учнів на уроках та у позаурочний час, забезпечення зв’язку теоретичного матеріалу з хімії із життєвою практикою для формування основних життєвих компетентностей учнів, розвитку їх критичного, логічного та аналітичного мислення, пізнавальної активності, екологічного стилю мислення й поведінки у повсякденному житті, направленому на збереження життя і здоров’я людей, природних ресурсів та екологічно чистого довкілля.

Інноваційна значущість досвіду полягає у переосмисленні мети навчання учнів хімії, значення хімічних знань для подальшого життя школярів та розробці нових підходів до організації навчання учнів хімії на уроках та в позаурочний час: подачі нового матеріалу, експерименту на уроках, змісту завдань, задач, вправ, творчих робіт учнів.

Предметом дослідження є зміст, форми та методи організації навчання учнів хімії для реалізації забезпечення зв’язку теоретичних знань  із життєвою практикою.

Провідною ідеєю досвіду є поєднання традиційного змісту, форм і методів навчання та елементів сучасних освітніх технологій для забезпечення реалізації дидактичного принципу зв’язку теорії з практикою, що забезпечить формування компетентної особистості.

Метою пізнання світу є перетворення його відповідно до потреб людини. Це положення є одним з основних у виборі змісту навчан­ня та виборі методів і форм навчання. Розвиток про­дуктивних сил безумовно був і є рушієм наукового прогресу. Тому основним завданням навчання є формування в учнів умінь засто­совувати знання на практиці, у виробництві, побуті, розкриття перед учнями тих науково-технічних, виробничих, екологічних, медичних проблем тощо, які є актуальни­ми на найближчі 10—20 років для нашого суспільства та всієї світової громадськості, та можливих шляхів їх вирішення. Істинно наукові знання — це такі знання, які допомагають людині успішно взаємодіяти з приро­дою, оволодівати її багатствами без шкоди для неї, перетворювати її в інтересах людини, вдосконалювати техніку, технологічні процеси, піднімати культурний, економічний та соціальний рівень життя людей.

Науково-теоретичне та методологічне обґрунтування.

Шкільна хімічна освіта модернізується в умовах стандартизації, диференціації та профілізації, гуманізації навчання, посилення уваги до соціалізації особистості та її самовираження.

На формування компетентної особистості орієнтує вчителя сучасний зміст хімічної освіти, що є провідником таких наукових і світоглядних ідей, як загальнокультурний, гуманістичний характер хімічних знань; пізнання матеріального світу; матеріальна єдність речовин у природі, генетичні зв’язки між речовинами; розвиток речовин від простих до складних, які є носіями біологічних функцій; багатоманітність речовин, їх форм і взаємозв’язків; ієрархії рівнів структурної організації речовин; причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями речовин, зумовленість застосування властивостями; взаємозв’язок науки і практики, значення хімії в житті і техніці, у розв’язуванні продовольчої, екологічної, енергетичної, сировинної проблем людства.

Загальнокультурний контекст хімічного знання розкривається через виокремлення у змісті освіти таких аспектів:

·       цивілізаційна й гуманістична роль хімії;

·       зв’язок хімії з іншими природничими науками, технологіями і вплив на їх розвиток;

·       роль хімії у матеріальному житті окремої людини і суспільства загалом, у розв’язуванні глобальних проблем людства;

·       хімічна наука як вид інтелектуальної творчої діяльності.

          Основою гуманного навчання є зв’язок навчання з життям.

          Соціальне спрямування хімічних знань полягає у:

·        формуванні в учнів системи знань про речовини, що їх оточують у повсякденному житті;

·        вироблені екологічного стилю мислення й поведінки учня;

·        вихованні свідомого користування засобами побутової хімії;

·        вмінні використовувати набуті знання та бажанні поповнювати їх самостійно.

Сучасне суспільство потребує освіченості молоді, яка у майбутньому мала б здібності до розвитку різноманітних галузей наук, техніки, виробництва. Для природничих наук, у тому числі і хімії, це створення сучасного гармонійного розуміння світу, навколишнього середовища, свідомого пошуку власного місця у світі.

Проблеми формування життєвих умінь і навичок на уроках з природничих дисциплін досліджували вітчизняні педагоги: А. Кухта, О. Драган, Є. Писарчук, А. Мягкова, Г. Калинова, І. Радько, Т. Хіщіна, І. Чернова, О. Камінська, В. Конюшко, Л. Туріщева, М. Сичевська та інші. Всі вони відзначають, що урок має бути динамічною формою організації навчання учнів, здатною врахувати новітні підходи, ідеї та закономірності, що з’являються в теорії і практиці навчання. Якщо зробити учнів співучасниками процесу постановки цілей, завдань, змісту і напрямів уроку, забезпечити демократичність і справжню відкритість, то викладання навчального матеріалу перестане бути засобом технологічного огранювання дитини, а стане простором її живого і самостійного розвитку.

Сьогодні ми особливо чітко розуміємо, що знання з будь-якого предмету повинні використовуватися у повсякденному житті, бути необхідною умовою забезпечення гармонійного життя в довкіллі, а не бути непотрібним теоретичним багажем, який автоматично забувається через певний час, отже:

Основними завданнями процесу навчання є:

·   формування життєвої позиції учнів, розуміння користі та шкоди продуктів хімічного виробництва та промислових хімічних процесів;

·   виховання впевненості у змінах життя на краще завдяки хімічним знанням.

Одночасно навчання не повинно бути занадто легким. Доступність інформації, проблемність питання, перспективність проблеми – це критерії сучасної освіти.

Хімія, як і інші природничі науки, сьогодні переживає важкі часи. На побутовому рівні до цього предмету сформувалося відношення, як до складного, важкого до сприйняття, і головне, до непотрібного у подальшому житті та професійній діяльності, незважаючи на те, що кожна людина, практично постійно використовує продукти хімічної промисловості, які потребують системи комплексних знань безпечної поведінки з речовинами. Чи багато з пересічних громадян замислювалися над тим, чому завжди треба прочитати інструкцію перед використанням миючих, пральних засобів або відбілювачів тканини? Чому ми завжди говоримо, що після ремонту необхідно ретельно провітрювати приміщення? Все це – умови безпечного поводження з речовинами. Вміння приготувати розчини, знання властивостей сполук, що найчастіше зустрічаються у повсякденні, вплив їх на здоров'я людини, аспекти правильного харчування – все це учні повинні дізнаватися на уроках хімії.

У повсякденному житті для людини важливі такі аспекти хімічних знань:

·        хімія здоров’я (що корисно, що шкідливо і чому?);

·        побутова хімія (миючі засоби, засоби для прання);

·        хімія харчових продуктів (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи, а також харчові добавки, барвники, стабілізатори, консерванти);

·        екологічна хімія (найважливіші забруднювачі, можливість їх знешкодження);

·        хімія шкідливих звичок (алкоголь, паління, наркотики).

Для того, щоб хімічна освіта перейшла з формальної площини у практичну, в першу чергу вчитель повинен допомогти зрозуміти учням, що знання, які він отримує мають для нього особистий зміст. Звичайно, якщо майбутній фах пов’язаний з хімією, це не складає суттєвої проблеми. Але трапляється так, що зв’язок хімії з майбутньою спеціальністю не завжди очевидний. Саме тоді вчитель хімії має довести важливість та необхідність свого предмету. Філософ має знати систему сучасної хімії та її зв’язок з іншими науками, розуміти, як хімічні закони пов’язані з життєвими явищами. Історикам необхідні хімічні основи хронології, хіміко-екологічні причини зникнення давніх цивілізацій та розвитку сучасних. Економісту необхідно знати, що одним з багаточислених критеріїв встановлення ціни на речовини та товар можуть бути термодинамічні та кінетичні характеристики процесів отримання речовин. Чому золото дорожче за мідь, а алмаз за кремній? Мистецтвознавець має знати хімічний склад фарб, хімічні методи реставрації давніх виробів мистецтв, причини старіння книг. Журналіст не має права у своїх публікаціях робити наукові помилки. Косметолог має орієнтуватися у складах засобів, що використовує, мати уявлення про рН.

Отже, у курсі хімії вивчається дуже багато питань, життєво необхідних у повсякденному та професійному житті сучасної людини.

Практична значущість досвіду полягає в удосконаленні методів, прийомів, засобів формування знань учнів з хімії, у поєднанні змісту навчального матеріалу, направленому на практичне використання, експерименту ужиткового характеру, змісту завдань і вправ, дослідницьких та творчих робіт учнів життєво-практичного напрямку із застосуванням елементів новітніх технологій навчання для підвищення інтересу учнів до вивчення хімії, активізації їхньої пізнавальної діяльності, розвитку предметних компетентностей, дослідницьких умінь, саморозвитку та самореалізації у подальшому житті, усвідомлення необхідності хімічних знань для збереження життя і здоров’я людей.

Формування життєвої позиції учнів, їхньої ціннісної орієнтації засобами хімії як навчального предмета передбачає розуміння користі та шкоди продуктів хімічного виробництва і промислових хімічних процесів. Реальна, а не гіпертрофована екологічна картина сучасного світу має не зневіряти учня в доцільності застосування хімічних продуктів, а давати впевненість у можливості змінити життя на краще завдяки хімічним знанням.

Виняткове значення має спілкування вчителя з учнями у з’ясуванні шляхів розв’язування особистісних моральних проблем, що прямо чи опосередковано стосуються хімії. До них належать поширення СНІДу, тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотиків, згубність яких має обговорюватись із залученням знань з хімії.

Важливим є формування у дітей здорового способу життя. Для цього необхідно більше уваги приділяти поясненню ролі елементів, речовин, фізичних та хімічних процесів у житті людини, їхній фізіологічний вплив на організм. Більше уваги приділяти поясненню глобальних проблем людства та ролі хімії у їх розв’язанні.

Доцільно використовувати на уроках елементи ужиткової хімії у вигляді робіт з етикетками продуктів харчування. Вміння та навички читання інформації на упаковці формують в учнів більш серйозне ставлення до власного здоров’я, вміння раціонально використовувати кошти та розумне скептичне ставлення до реклами.

Технологічні методики реалізації провідної педагогічної ідеї.

Об’єктивно існуючи в техносфері, людина оточує себе штучно створеними речовинами і матеріалами – продуктами хімічного виробництва. Наприклад, всі ми знаємо, як за останні роки зросла кількість захворювань, зокрема алергічних, у тому числі й бронхіальної астми, побутового характеру. Одна з причин – використання синтетичних мийних засобів. Також вони забруднюють навколишнє середовище, водойми, тому що містять фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми. Тому під час вивчення теми «Синтетичні мийні засоби» я знайомлю учнів з існуванням альтернативних мийних засобів органічного походження, які не містять фосфатів. Учні самостійно порівнюють такі засоби з синтетичними на розчинність у воді, ефективність та вплив на кімнатні рослини. Засоби органічного походження діяли в певних концентраціях як чудове органічне добриво. Учні усвідомлюють в таких випадках своє право вибору у майбутньому, чим користуватися.

Під час вивчення тем, що прямо стосуються життя та здоров’я людини, учні з задоволенням самостійно шукають і опрацьовують матеріал, створюють особисті та групові проекти, результати яких оформлюють у вигляді газет, плакатів, буклетів, мультимедійних презентацій. Доцільними та цікавими були роботи з тем: «Хімія на присадибній ділянці», «Хімія та здоров’я», «Хімія та харчові продукти», «Хімія в побуті», «Хімія та екологія», «Хімія та косметика» тощо. Також учні обговорювали питання: чого більше хімія принесла людству – шкоди чи користі? Думки дітей приблизно порівну розділилися з даного питання.

Важливим є вивчення у 9 та 11-му класах теми «Роль хімії в житті суспільства». На цьому етапі учні самостійно працюють із додатковою літературою, оприлюднюють здобуту інформацію та обговорюють її на уроках. При цьому учні часто шукають відповіді на питання, як подолати деякі глобальні проблеми людства. Цікава інформація була про рапс як біологічне паливо. Про результати опрацювання таких тем учні звітують у формі усного повідомлення, письмового реферату, творчої роботи, презентації. Також учні працюють у групах, де вдосконалюються вміння самопрезентації, взаємооцінювання.

Незважаючи на величезний арсенал наявних методів, форм, прийомів, за даними досліджень вітчизняної природничої освіти, учні виявляють кращі знання фактичного матеріалу і значно гірші уміння використовувати їх у життєвих ситуаціях, тобто знання виявляються не функціональними.

Формування функціональних знань має відбуватися в умовах спеціально організованої діяльності учнів, що включає мотивацію навчання, яка дає змогу оцінити особистісне значення знань; використання прикладів, завдань і вправ практичного характеру та самостійний пошук учнями таких прикладів, у яких реалізується зв’язок теорії і практики; самостійна робота, самоконтроль, самокорекція, самооцінювання, що дає змогу керувати власною навчальною діяльністю, сприяє пошуку нестандартних шляхів розв’язування навчальних завдань.   

Постає питання: як досягти цього на загальному невтішному тлі відторгнення хімічних знань, спричинюваного й об’єктивною складністю науки, і поширенням у суспільстві хемофобії? Шлях пролягає через розкриття загальнокультурного контексту хімічної освіти, представлення хімічних знань як таких, що залучають до світової культури. Хімічна освіта має усвідомлюватись учнями як неодмінна складова загальної культури особистості. Наприклад, після вивчення тем: Жири, Вуглеводи, Білки, значення їх у життєдіяльності організмів, деякі учні виконували творчу роботу «Хімія та здоров’я». Діти знайшли визначення, яке дала поняттю «здоров’я» ВООЗ, виявили фактори, які впливають на формування здоров’я:

Спадковість – 20%

Рівень медицини – 10%

Екологія – 20%

Спосіб життя – 50%

А в способі життя велике значення має правильне і раціональне харчування, в якому буде забезпечено надходження в організм макроелементів: білків, жирів, вуглеводів. Але в якому порядку і в якій кількості – це відображено у схемі правильного харчування – «піраміді збалансованого харчування» ВООЗ:

Солодощі                   (у вершині піраміди)

Жири                        (у незначній кількості)

Білки                                   3 порції

Овочі/фрукти                     5 порцій

Зернові                                6 порцій

Вода                               30 мл/1 кг ваги

Учні також самостійно дійшли до висновку, дізналися, що більш корисні для людини жири, утворені поліненасиченими карбоновими кислотами, які містяться, наприклад, у червоній рибі, та жири рослинного походження, особливо, оливкова олія. Учні обговорювали також проблему зайвої ваги багатьох людей, особливо молоді. Знайшли в літературі розробки американських вчених-дієтологів стосовно збалансованого харчування для підтримання нормальної ваги тіла та правильної роботи підшлункової залози. Цікавою була інформація про те, що сніданок повинен складатися з білкової їжі, а не з вуглеводної, до якої звикло більшість населення.

Вивчаючи такі теми, реалізуються міжпредметні зв’язки з іншими науками, зокрема з біологією.

Під час вивчення теми «Нітрати» у 10 класі акцентую увагу про застосування натрій нітрату для виготовлення ковбас, шинки, деяких сортів сиру та риби. Він відновлюється мікроорганізмами до нітриту натрію, який перешкоджає окисненню м’яса і зберігає рожевий колір м’ясних виробів, поліпшує смак сирів, облагороджує їхній запах. Нітрити у шлунково-кишковому тракті утворюють високотоксичні сполуки, що вражають печінку і спричинюють розвиток злоякісних пухлин. Ці високотоксичні сполуки є також і в сигаретному диму. Пропоную учням згадати про нітрити та інші токсичні речовини, перш ніж закурити чергову сигарету.

Визнаним засобом посилення мотивації навчання хімії є хімічний експеримент. Зважаючи на недостатність матеріальної бази доцільно ширше використовувати експеримент з речовинами, які людина використовує у повсякденному житті. Серед засобів побутової хімії, харчових продуктів, лікарських препаратів є такі, що не лише з успіхом замінять дефіцитні реактиви, а й забезпечать наближення навчання до життєвої практики. Так, під час вивчення у 7 класі правил техніки безпеки треба наголошувати, з якими речовинами треба обережно поводитися у домашніх умовах, наприклад, з оцтом, з синтетичними побутовими хімікатами. Під час вивчення теми «Фізичні та хімічні явища» я звертаюсь і демонструю явища, які учні можуть спостерігати вдома: виділення газу при взаємодії оцту з содою, розчинення цукру, кухонної солі в склянці води, змішування олії з водою, іржавіння залізного цвяху, утворення чорного нальоту на срібних прикрасах тощо.

Реалізувати провідні ідеї курсу, досягти мети навчання хімії в сучасних умовах неможливо лише завдяки використанню традиційних методичних підходів, спрямованих на нагромадження учнями знань, монологічної форми викладання, що виключає обговорення, обмеження активності учня роллю споглядача, а не учасника процесу. Навчання має спиратися на використання прийомів дослідження, інтерактивної методики, сучасних інформаційних технологій. Учневі створюються умови для усвідомлення власних дій, самооцінювання.

На своїх уроках я допомагаю зрозуміти, яка роль хімії у набутті хімічних та суміжних спеціальностей – біолога, лікаря, фармацевта, еколога, будівельника, геолога, вчителя.

Як для сучасного вчителя, для мене важливо, щоб учні, проектуючи власний життєвий шлях, усвідомлювали необхідність хімічної освіти навіть у тому разі, якщо він не буде пов’язаний безпосередньо з хімічним виробництвом чи хімічною наукою.

Результативність впровадження інноваційних технологій.

Використання на уроках хімії експерименту, завдань ужиткового характеру, подача нового матеріалу у тісному зв’язку із життям людини, забезпечення пошуково-дослідницької діяльності учнів у галузі здобуття хімічних знань практичного спрямування й застосування підвищує зацікавленість учнів у навчанні як необхідності отримання хімічних знань для нормального життя та розвитку людини і суспільства. У результаті – змінюється відношення учнів до хімії як науки, її ролі та значенні, а тому підвищується якість навчання. Учні стають більш допитливими, цілеспрямованими та зацікавленими у вирішенні тих чи інших проблем хімічного характеру, підвищується самоосвітня робота учнів та прагнення здобувати знання. Достатня кількість інформації дає можливість збагатити уроки цікавими фактами, які активізують і стимулюють роботу учнів. Отримані практичні результати – буклети, творчі роботи, мультимедійні презентації учнів додають оригінальності та новизни при викладанні матеріалу.

Показником творчої співпраці вчителя та учнів є результати учасників міських олімпіад, вибір випускниками медичних та фармакологічних спеціальностей.

Основні проблеми та труднощі, з якими я зіткнулася в процесі роботи:

·        недостатня кількість реактивів;

·        застаріла навчально-матеріальна база;

·        відсутність комп’ютеризації кабінету;

·        недостатня мотивація навчання багатьох учнів;

·        відношення до хімії значної частини учнів як до важкого, мало потрібного предмета;

·        майже відсутність зразків завдань ужиткового характеру.